В nail-сфері понад 10 років і починала як майстер манікюру з чеком 40 гривень, виїжджаючи до клієнтів додому.
У цю професію я прийшла, бо закохалася в лайфстайл своєї майстрині: легкий, жіночний, модний і з «ароматом грошей».
Як і всі, починала з навчання на курсах, а потім відпрацьовувала навички на всіх, кого знала. Перші роботи додаю.Зараз усі свої знання та навички я втілюю у створенні продуктів — від колишнього майстра з досвідом і розумінням того, що потрібно для ідеального результату сучасним майстрам.
Порада номер 1: Навчатися. Чим більше ти знаєш і вмієш — тим більше заробляєш, а гроші в нашій професії є. І діяти: робити перший крок, навіть якщо страшно, змінювати техніку, салон чи напрямок, якщо відчуваєш, що так потрібно.
Мене надихають жінки: ми постійно змінюємося, не стоїмо на місці ні хвилини. Десять років носила френч, сьогодні хочу червоні — і роблю.
Я понад 10 років працюю з клієнтами, учнями, менеджерами, власниками бізнесів, торговими командами та колегами з інших брендів. І всі ці роки щодня кажу собі, що в мене найкраща команда, найкращі колеги, найкраща сфера та найкраща професія.

Сьогодні маю три салони краси в Одесі, Миколаєві та Львові. 
Основна діяльність — власниця бренду. Перший манікюр був жахливий: френч на чорному фоні із зірочками на лінії френчу, форма — мигдаль. Найяскравіший момент — це перші зароблені гроші. Це був неймовірний кайф: я була дуже щаслива від того, що люди готові платити і звертаються повторно. 
Порада — бути чесною зі своїми бажаннями та людьми навколо. Не боятися просити більшого і не боятися змін.
Сьогодні мене найбільше надихає моя команда. Коли вони отримують гідну зарплату, коли їм приходять нові продукти і вони з радістю біжать на розпаковку, коли бачиш, скільки можливостей у них зараз і що наша сфера давно вже не просто про «намалювати квіточки на нігтях». Люблю нашу сферу, хоча іноді й ненавиджу. Але це як у будь-яких стосунках. І, як бачите, з манікюром у мене стосунки найдовші та найстабільніші з усіх.

Найяскравішим моментом на початку моєї роботи стало те, що мої роботи почали впізнавати в місті на руках клієнтів. І коли мені про це почали розповідати — я була в шоці, бо вважала, що роблю як усі, і нічого особливого в цьому немає. Але це було дуже приємно чути, і саме тоді я зрозуміла, що займаюся тим, чим повинна. 
Порада, яку б я дала собі на початку шляху, — ніколи не зупинятися в розвитку, постійно навчатися, не боятися і, тим більше, виходити в розмовні сторіс. Саме цього я довго боялася і не робила. Не боятися осуду інших. 
У своїй роботі мене найбільше надихають мої клієнтки. Бачити задоволені обличчя після роботи — для мене це справжнє задоволення.

Професійно почала свій шлях як майстер манікюру сім років тому. Хоча ще до перших курсів уже покривала нігті гель-лаком у гуртожитку. До того, як зупинилася на професії майстра манікюру, я перепробувала багато різного: від роздачі листівок і роботи в кол-центрі до кухаря та бухгалтера-калькулятора. Але з часом будь-яка робота мені набридала, і я шукала іншу. 
У цій професії я вже сім років — і саме завдяки її різноманітності вона мені не набридає. Наша сфера — це море можливостей і способів самореалізації. Ніколи не знаєш, чим ще вона може здивувати. За це я її і люблю. 
Наразі моя основна діяльність — нейл-блогінг, співпраця з брендами та консультації зі зйомки. Можливо, комусь здається, що я вже знайшла себе в цій сфері, але насправді я досі в пошуку. І це прекрасно.
Одразу після курсів я працювала вдома за великим кухонним столом (спина мене досі «ненавидить»). А це мій перший нормальний робочий стіл. Пам’ятаю, що тоді була задоволена як слон. Ми з хлопцем забирали його в іншої майстрині манікюру, якій він не підійшов. І я тоді ще дивувалася, як це він може не підійти — він же ідеальний. Та ще й за 800 грн. До речі, мій Бодя — моя велика підтримка, без нього цього всього не було б. І фото зробив він. І якщо вже ми заговорили про ностальгію, то це перше фото, яке я виклала на новостворену після курсу сторінку в Instagram. Так, ні в кого не виходить одразу ідеально. Але чи соромлюся я цього? Звісно, ні. Це частина мого шляху. На моїй сторінці в Instagram ви навіть можете знайти моє перше відео МК — із тремтінням у кадрі та синім відтінком шкіри. І я в жодному разі не збираюся його архівувати — нехай люди бачать, з чого всі починають.
На своїх консультаціях я завжди кажу дві фрази, у які щиро вірю: — Вір у себе так сильно, як ніхто до того не вірив. — Йди туди, де страшно, бо саме там твій ріст. Вони й для мене самої актуальні й досі. Часто до них повертаюся, коли потрібно себе підтримати. Але ще з власного досвіду хочу додати третю пораду: — Ідеального моменту не існує. Роби як можеш, але зараз. Ох, якби ви знали, наскільки я б виросла, якби не намагалася зробити все ідеально і не чекала «того самого» моменту. 
Найбільше у моїй професії мене надихають люди. Мої люди, мої колеги — деякі з них уже стали близькими друзями, підписники, без яких не було б мене як блогера, бренди зі спільними цінностями, які заряджають, — усе це мене надихає. Мені дуже подобається, що в нашому ком’юніті майстри підтримують і допомагають одне одному. Звісно, є винятки, куди ж без них. Але люди притягують собі подібних, тому моя бульбашка спілкування дуже класна. Кажу без скромності, бо це факт.

Обожнюю викладний френч та ідеальну архітектуру, саме від такої роботи отримую естетичне задоволення. Мої перші роботи займали дуже багато часу та нервів, бо починала я без курсів. Пам’ятаю, як робила мамі покриття, закрила топом із липким шаром і не розуміла, чому матеріал липкий після полімеризації. Мамі довелося сушити топ хвилин 10, поки до мене дійшло. 
На початку шляху я б порадила не вигадувати велосипед, не навчатися самостійно, а проходити навчання і таким чином полегшувати свій професійний шлях. Постійно практикуватися і порівнювати себе лише із собою.
Мене дуже надихають люди — клієнти та майстри, які, незважаючи на все, що відбувається навколо, прагнуть краси та доглянутості, залишаються в сфері й постійно розвиваються.

Зараз я мама в декреті, але не зупиняюся. Я креаторка в NUB: створюю красу на нігтях і тішу своїх клієнток. 
Найяскравіший момент на старті — це усвідомлення того, що колись я була впевнена: «Манікюр — це точно не про мене». У мене навіть була звичка гризти нігті, тому уявити себе в цій професії було складно. Мій перший манікюр був дуже хвилюючим: я майже нічого не розуміла, мені просто показали інструменти й сказали: «Пробуй». Кілька тижнів практики — і я вже працювала з клієнтами. Зараз я з посмішкою згадую той момент, бо саме з нього почалася історія мого професійного шляху довжиною в 12 років. І це нагадування, що іноді життя приводить нас туди, де ми навіть не думали опинитися — але саме там знаходиться наша справа.
Якби я могла дати пораду собі на початку шляху, вона була б дуже простою — не боятися. Страх і сумніви — це нормально, як і те, що не все виходить ідеально з першого разу. Майстерність приходить лише з досвідом — через практику, помилки й постійну роботу. Дуже важливо не порівнювати свій початок із чиїмось багаторічним досвідом, а чесно сказати собі: «Я зможу, потрібен лише час і віра в себе». Ця професія набагато глибша, ніж може здатися на перший погляд, і саме цим вона мене надихає. У нашій сфері практично немає меж для розвитку — завжди можна рости, пробувати нове і знаходити свій напрямок.
Для мене дуже важлива творчість. Мені подобається можливість створювати красу своїми руками та проявляти себе через роботу. Але не менш важливими залишаються емоції клієнтів. Їхня реакція на результат, радість і задоволені посмішки — це те, що дає ще більше мотивації розвиватися і ставати кращою у своїй справі.

Перший манікюр був хвилюючим — я робила його мамі на прасувальній дошці, і все вийшло доволі непогано. 
Найяскравішим моментом було бачити щасливі мамині очі, які з цікавістю роздивлялися нафарбовані нігті. 
На початку шляху я б порадила не опускати руки після перших невдач. Потрібно наполегливо, крок за кроком, відточувати майстерність, щоб досягти результату. Не варто економити на обладнанні та матеріалах — це впливає на ваше здоров’я та якість роботи. 
Мене надихає можливість заробляти в цій творчій професії й оточувати себе чудовими людьми, які радіють тому, що ти робиш.

Професійно працюю вже 5 років. Обожнюю креативні дизайни і загалом прояв фантазії на нігтях, а також створювати красивий контент. 
Якщо повернутися назад, я б дала собі таку пораду: не намагатися подобатися всім. Адже кожна людина — це особистість у першу чергу. Коли починаєш слухати хейт інших, втрачаєш себе та свою індивідуальність. 
Найбільше в цій сфері мене надихає творчість і можливість самовираження.

У своїй професії я застала майже все (окрім акрилу). Свій стаж рахую з 2016 року, хоча перші манікюри та педикюри робила ще у 2013-му. Але цей період не враховую, адже три роки пішло на те, щоб усвідомити своє місце в професії та остаточно визначитися, хто я: філолог чи нейл-майстриня. Наразі, після отримання різного досвіду, я визначила для себе основним напрямком саме педикюр, адже це поклик моєї душі. Тому я не тільки майстер, а й викладач. Також поступово поглиблюю свої знання не лише в естетиці, а й у подології, бо вважаю, що естетика без базових знань подології неможлива. Я також створила свій онлайн-курс з естетичного педикюру, щоб допомагати майстрам знаходити себе в цій сфері, адже естетика в педикюрі змінювалася десятиліттями, і той рівень, який є зараз, — дуже високий.
Перші манікюри я робила у гуртожитку. Ніколи не забуду цю історію. Клієнтів не було, як себе просувати — я не знала, та й щойно закінчила перші курси класичного манікюру, тому досвіду майже не було. І, звісно, моя єдина клієнтка — одногрупниця Вікторія. Але Вікторія була дуже вибаглива, і просто звичайні нігті, покриті лаком, її не цікавили. Тож на «процедуру» вона принесла пакет пластикових десятисантиметрових типсів і сказала: «Хочу мигдаль».Я пиляла ті типси вручну пилкою по довжині та формі шість годин. Потім клеїла їх на супер-клей, бо звичайний клей для типс не тримався на нігтях. І в кінці ми покрили цей «шедевр» звичайним лаком і прикрасили стразами.І як добре, що я тоді не задихнулася від пластикового пилу і тепер можу згадувати цю історію з теплом.
Порада: Ніколи не сумнівайся в собі й роби все, що приходить у голову. Я по життю доволі невпевнена в собі, але саме професія дала мені чітке розуміння: або тут і зараз, або ніколи. Саме вона допомогла мені зрозуміти, що все, що потрібно, — знайти себе і свою унікальність (а вона є в кожного) і щодня працювати: робити помилки, пробувати себе, іноді помилятися з напрямком, але діяти. Поки ти сумніваєшся, боїшся чи порівнюєш себе з іншими — хтось уже робить. Мене надихають люди. Якби не мої клієнтки, які для мене стали дуже близькими людьми, які підтримували мене в будь-яких рішеннях, які щоразу казали: «Люда, піднімай прайс», хвалили за нові етапи, дозволяли помилятися, бачили мій ріст і завжди наполягали не зупинятися, — я б не пройшла цей шлях так, як пройшла.
Так, люди різні, клієнти різні, ситуації бувають неприємні й іноді болючі. Але де б я не працювала, які б клієнти не приходили і які б історії не траплялися, я завжди знаходила своїх людей, завдяки яким трималася навіть у найскладніші моменти.

Саме тому зараз навчаю своїх студентів, починаючи з базових курсів, одразу абстрагуватися і не приймати все на свій рахунок.
Порада: Ставитися до професії серйозно, вкладати гроші та час у розвиток. Завжди і всюди використовувати будь-який шанс і можливість проявити себе.
Особисто я почав активно проявлятися в соціальних мережах пізно, тому, якби міг повернутися назад, зробив би це набагато раніше. Мене надихає те, що все постійно змінюється і щодня є можливість дізнаватися щось нове. А ще — успіхи моїх студентів.

Тоді у Львові якраз починали працювати з «шелаком», який наносився дуже тонко і зовсім не тримався. На даний момент маю невелику студію у Львові, трохи працюю з давніми постійними клієнтами та проводжу навчання. Також зараз навчаюся зйомці для нейл-індустрії. 
Порада собі в минуле: Я б однозначно обирала якісне навчання. У мій час шкіл, які давали хороші знання, було дуже мало, і результат часто був слабкий. Зараз є багато сильних інструкторів, тому це справді хороша інвестиція — піти на навчання і отримати базу знань, ніж витрачати багато часу на помилки. 
Найбільше надихають сяючі очі клієнтів і учениць, коли люди отримують задоволення від результату, а ти відчуваєш, що змогла їх до цього привести.

Наразі працюю в студії як майстер, а також маю онлайн-курси і навчаю інших створювати власні онлайн-продукти. Мій перший манікюр був вдома, ще до появи гель-лаків. Ми наносили звичайний лак і малювали акриловими фарбами. На жаль, у мене немає фото першого манікюру, але є мій перший манікюр із NUB (фото з журналу нижче). 
Робота на себе — це тонка грань, коли улюблена справа може стати ненависною, якщо перетворити її на конвеєр. Тому працюй із задоволенням, не бери на себе занадто багато, працюй у своєму темпі й думай про те, щоб мати додаткову опору, наприклад у вигляді онлайн-курсів. Щоб, коли ти втомишся, не довелося змінювати професію, а можна було змінити формат і продовжувати заробляти без фізичного навантаження. 
Я обожнюю бачити результат, який створюю своїми руками. Люблю зустрічі з різними майстрами, коли можна ділитися досвідом одне з одним. Також мені подобаються бренди з сильною командою, які не просто випускають матеріали, а створюють навколо себе спільноту майстрів.

На сьогодні основна діяльність — розвиток власного бренду матеріалів для манікюру VAKULA. Ніколи не забуду, як на початку кар’єри виїжджала до клієнтів додому з маленькою дворічною дитиною. 
Навчатися варто тільки у найкращих інструкторів і не шкодувати на це коштів — це зекономить вам час і нерви. Робіть свою роботу з любов’ю.
Мене надихають краса, спілкування, нові знайомства та можливість власної реалізації.

Уже понад 10 років навчаю майстрів, і за цей час випустила понад 7000 учнів, які працюють не тільки в Україні, а й по всьому світу. 
Маю досвід роботи технологом ТМ протягом 8 років. За цей час я не лише працювала з матеріалами, а й глибоко вивчила якість продуктів, їхні особливості та поведінку в роботі. Цей досвід навчив мене дивитися на продукт не як користувач, а як фахівець, який розуміє, чому він працює добре або чому ні. Пройшла цікавий шлях — від учасниці до судді чемпіонатів України. А також готую чемпіонів України вже як тренерка. І можу сказати, що хвилювань тут навіть більше, ніж коли сама брала участь. Це вже про відповідальність за своїх учениць. Зараз я заснувала власну школу та студію нігтьового мистецтва в Києві, де продовжую ділитися знаннями, досвідом і натхненням.
Свій перший манікюр, а точніше клієнтку, я пам’ятатиму все життя. Пам’ятаю мокру спину, той класичний манікюр тривалістю три години і тремтячі руки. Відчуття були такі, ніби вперше сіла за кермо: їдеш 40, а здається, що всі 120. Так було і тут. Пам’ятаю перші зароблені 60 гривень і як я ними пишалася. Я свідомо зберігаю ці моменти в пам’яті, щоб, озираючись назад, розуміти: професіоналами не стають одразу — це роки практики й зусиль. 
Порада: «Не дивіться ні на кого. У вас свій шлях і свій темп». І хочу додати: порівнювати себе з іншими — це найшвидший спосіб знецінити власний прогрес. Ми бачимо чужий результат, але ніколи не бачимо всього шляху, який за ним стоїть: помилок, сумнівів, років практики і моментів, коли хотілося все кинути. Єдине чесне порівняння — це ви сьогоднішні і ви вчорашні. І той результат, до якого ви прагнете.
Мене найбільше надихає те, що в нашій сфері немає фінальної точки. Тут завжди є куди рости: технологи, бренд-амбасадори, наставники, nail-блогери, інструктори — і це лише частина можливостей. Наша професія дуже багатогранна і цікава. Мене надихають мої студенти, особливо їхні моменти трансформації — коли вони з початківців виростають у сильних майстрів. Радує їхній розвиток, зрілість і те, як змінюється їхнє мислення. Також мене надихає те, що наша професія дуже чесна. Тут складно бути нещирим або видавати себе за того, ким ти не є. Усе циклічно, і справжній професіоналізм народжується не з хайпу, а з років практики, помилок і постійної роботи над собою.

Перший — це Solovey Studio. Я заснувала і керую студією, яка сфокусована на дизайні та розвитку цього напрямку в манікюрі. У нас дуже сильна команда майстрів, якою я щиро пишаюся. Саме команда зараз формує атмосферу студії та той рівень робіт, за яким нас знають. Другий напрямок — навчання. Я навчаю майстрів дизайну та ділюся своїм досвідом із тими, хто хоче розвиватися в цій сфері. І третій — робота технологом бренду Adore Professional, де я беру участь у створенні та тестуванні продуктів для майстрів. Якщо говорити про головну нитку, яка проходить через усі ці напрямки, — це дизайн. Уже понад 10 років усе, що я роблю у професії, так чи інакше пов’язано саме з ним. Саме дизайн став основою мого професійного шляху.
Свій перший манікюр я робила ще під час навчання. Якщо чесно, зараз це згадується дуже кумедно, бо тоді все було зовсім не так, як виглядає навчання у нашій сфері сьогодні. Я добре пам’ятаю, що на курсі нам показали манікюр буквально на одному нігті, а далі потрібно було самостійно зрозуміти, як повторити це на інших. У той момент це викликало в мене багато тривоги. Довгий час я відчувала синдром самозванця, бо мені здавалося, що в мене недостатньо сильної бази. Моя історія взагалі почалася в гуртожитку. Я певний час працювала там майстром і дуже добре пам’ятаю один із перших манікюрів — його я робила своїй подрузі. Ми працювали над ним приблизно шість годин, і, звісно ж, це був дизайн. Найсмішніше, що тоді в мене не було навіть половини матеріалів, які для цього потрібні. Я намагалася малювати тонкі лінії, хоча в мене не було ні чорної фарби, ні відповідного пензля.
Я дуже переживала, навіть плакала під час роботи, але все одно намагалася довести дизайн до кінця. Ця подруга досі іноді згадує той момент і каже: «Пам’ятаєш, як ти сиділа, плакала, але все одно робила?» Зараз, згадуючи це, я розумію, наскільки довгий шлях був пройдений від того першого дизайну до рівня, на якому я знаходжуся сьогодні. І, мабуть, саме ця впертість — робити навіть тоді, коли важко і неідеально — стала дуже важливою частиною мого професійного шляху. 
Порада, яку я могла б дати собі на початку шляху, — більше слухати себе. Не намагатися відповідати всім трендам або робити так, як роблять інші, а шукати і розвивати те, що дійсно відгукується. Дуже важливо звертати увагу на свої сильні сторони і рухатися саме в цьому напрямку. Якщо ви відчуваєте, що у вас щось виходить особливо добре — варто розвивати це і не боятися будувати на цьому свій стиль.Коли майстер рухається у своєму напрямку і робить це послідовно, це завжди помітно. І з часом саме ця щирість і впевненість у своєму шляху починає вирізняти вас серед інших. 
Зараз мене найбільше надихає розвиток нашої сфери. За останні роки вона дуже сильно змінилася і продовжує розвиватися надзвичайно швидко. З’являється багато цікавих брендів, нових продуктів і технік — і при цьому майстри дуже швидко все це освоюють і підвищують рівень своїх робіт. Як власницю студії та підприємницю мене також надихає сила людей у цій сфері — майстрів, власників студій, локальних брендів. Скільки ресурсу, часу і внутрішньої енергії люди вкладають у розвиток, у свою роботу і свою справу. Це викликає велику повагу і бажання рухатися далі разом із цією індустрією. Я щиро пишаюся тим, що є частиною цієї професійної спільноти.

П'ять років тому я пройшла свій перший інструкторський курс, і зараз я викладач. Також трохи працюю з клієнтками, а нещодавно почала займатися наставництвом. Відчуваю, що за роки в професії накопичила стільки знань і досвіду, що хочу цим ділитися. Тому зараз допомагаю майстрам манікюру переходити у викладання. 
Мій перший манікюр — це був класичний манікюр із замочуванням у воді з милом. Це було так давно, що, на жаль, фото не збереглося, адже тоді навіть не було мобільних телефонів. Найяскравіший момент того першого манікюру — я робила його своїй сусідці і порізала абсолютно всі пальці. Кров ми не могли зупинити, тому замотали їх бинтами з перекисом. Звісно, я дуже засмутилася. Але чи зупинило мене це? Ні. Навпаки, я вирішила, що навчуся робити манікюр настільки чисто і безпечно, щоб подібне більше ніколи не повторилося. Найбільше шкодую про те, що не ходила на курси підвищення кваліфікації раніше. Хоча в ті часи їх і не було так багато, а в нашому місті — взагалі не було. Але як тільки з’явилася така можливість, я почала активно навчатися. 
Мабуть, головна порада, яку я можу дати всім початківцям: не шкодувати грошей на навчання, а інвестувати у свій розвиток.
Найбільше мене надихає в нашій професії те, що тут немає меж для розвитку. Кожен майстер може стати експертом, наставником і заробляти не менше, ніж у будь-якій іншій прибутковій сфері.

Свій перший манікюр я зробила сестрі, і він повністю зійшов уже наступного дня. Це сталося тому, що я просто купила набір, не пройшла жодного навчання і навіть не подивилася жодного відео. Ось така самовпевнена я була. Після цього почала шукати відеоуроки та курси, і, звісно, кожен наступний манікюр виходив дедалі краще. 
На початку професії я пообіцяла собі, що ніколи не перестану навчатися і розвиватися.
Найбільше мене надихає те, що в цій сфері можна постійно рости, є багато напрямків, у яких можна досягти крутих результатів, а також спілкування з колегами.

Точно можу сказати, що перші роботи не були «картинками з Pinterest». Та ще й постановка рук була навхрест. Фото не збереглися, але є певні деталі, які добре пам’ятаю. Мене вчили не забирати всю кутикулу, а тверді матеріали (коли soak-off ще не було) викладати за пів міліметра — міліметр від кутикули і бокових пазух, щоб не провокувати відшарування. Тож манікюр не виглядав як щойно зроблений. Ще дуже добре пам’ятаю, як складно було підібрати білий колір на ідеальний френч. Він або не просихав під LED через щільність пігменту, або лягав нерівномірно. «Вуса» танцювали, бо не було розуміння, як правильно їх вибудовувати — по осі пальця чи всієї руки.
Порада: не зважати на прохання клієнтів, якщо вони суперечать правильній техніці, і дотримуватися протоколу роботи. Інакше згодом цей клієнт може стати клієнтом подолога.
Мене надихає, драйвить і піднімає з ліжка те, що кожен манікюр, педикюр, покриття чи робота з проблемою в результаті впливають на впевненість жінки. Бо саме за цим вона і приходить на nail-послуги!

Цей вихід на міжнародний рівень став для мене підтвердженням того, що якісна техніка не має кордонів. У професії я вже 13 років, а з 2018 року — викладаю. Сьогодні я вже не просто інструкторка, а міжнародна викладачка: проводжу авторські курси не лише у своїх школах у Сумах та Вінниці, а й за кордоном. Цей вихід на міжнародний рівень став для мене підтвердженням того, що якісна техніка не має кордонів.
Моя сильна сторона — це індивідуальний «апгрейд» майстрів і робота з верхніми формами. Я обожнюю знаходити конкретне «слабке місце» майстра і перетворювати його на професійну перевагу.
Головна порада — не здаватися, коли здається, що твої руки «не з того місця». На старті мої роботи були далекими від ідеалу, і я часто чула: «Куди ти йдеш? У тебе ж не виходить».
Але я зрозуміла одну річ: майстерність — це не вроджений талант, а кількість годин відпрацювання. Кожна помилка — це просто сходинка. Якщо у вас зараз «руки-крюки» — це нормально.
Головне — мати сильне бажання і щодня робити хоча б один крок до покращення. Ваша наполегливість завжди переможе сумніви оточуючих.
Мене надихає трансформація. Коли майстер приходить із запитом «у мене не виходить», а після індивідуальної роботи виходить із палаючими очима і чітким розумінням, як зробити ідеально.
Дівчата, пам’ятайте: навіть найсильніші інструктори колись тримали пилку вперше і так само хвилювалися. Ваш успіх залежить не від того, наскільки ідеальним був ваш перший манікюр, а від того, скільки разів ви піднялися після невдачі. Вчіться, аналізуйте свої помилки без самобичування і просто рухайтеся вперед. Світ манікюру величезний, і в ньому точно є місце для вашого таланту.

Перший манікюр я, звісно, робила собі та подругам. Спочатку дивилася YouTube, щоб зрозуміти, як усе робити і що для цього потрібно. Усе купувала в EVA і в маленьких магазинчиках у переходах.
Найяскравішим моментом було те, що я перестала залежати від майстра, до якого раніше ходила, і почала робити манікюр собі сама, коли мені зручно. Це було в задоволення — такий собі релакс і щось нове.
Порада собі на початку — йти навчатися на професійні курси та не боятися змінювати щось у житті.
Найбільше зараз надихають можливості, які може отримати кожен. Якщо раніше це був просто майстер манікюру або викладач, то зараз є багато напрямків: можна бути не лише майстром, а й викладачем, блогером, експертом, створювати дизайни, запускати онлайн-курси, знімати відео, брати участь у чемпіонатах і займати призові місця. Не можу сказати, що мене надихає робота з людьми, але мені дуже подобається створювати щось цікаве та красиве.

Перший манікюр був хвилюючим — я робила його мамі на прасувальній дошці, і все вийшло доволі непогано. Найяскравішим моментом було бачити щасливі мамині очі, які з цікавістю роздивлялися нафарбовані нігті.
На початку шляху я б порадила не опускати руки після перших невдач. Потрібно наполегливо, крок за кроком, відточувати майстерність, щоб досягти результату. Не економте на обладнанні та матеріалах — це впливає на ваше здоров’я та якість роботи.
Надихає можливість заробляти в цій творчій професії й оточувати себе чудовими людьми, які радіють тому, що ти робиш.

Я пам’ятаю, яким був мій перший манікюр, і пам’ятаю майже всі перші роботи. Напевно, у моїй голові є окрема «шухлядка», де зберігаються всі манікюрні архіви.
Але найяскравіший спогад — це манікюр із дизайном, який зайняв близько шести годин, бо я малювала на кожному нігті маленьких карикатурних чоловічків. Як і всі майстри на початку, я дуже переживала через те, що працюю повільно. Але це нормально — ми всі через це проходимо. Саме цей страх спонукав мене більше напрацьовувати навички та рухатися до бажаного результату. Водночас важливо розуміти: швидко — не завжди означає якісно та ідеально. Особливо коли йдеться про дизайн і промальовку складних елементів вручну — це не може бути надто швидко. Я це розуміла з самого початку, тому швидкість напрацьовувала в базових етапах: знятті, чистці та укріпленні нігтів.
Не можу сказати, що дала б собі якусь пораду, яка кардинально щось змінила б на початку шляху. Усе склалося так, як мало бути. Те, що я б побажала початківцям — йти впевнено до своїх цілей у своєму ритмі.
Мене надихають нові матеріали для дизайнів — вони спонукають до експериментів і пошуку нових технік.